Більшість людей вважає, що дивовижне і надзвичайне знаходиться десь там, далеко, можливо, навіть в інших країнах. Тому і рвуться люди якнайшвидше виїхати з рідного села чи міста в пошуках дива.
Ми ж, учні Забуянської ЗОШ І-ІІІ ступенів, вкотре переконались, що надзвичайне знаходиться поруч. Достатньо лише бути уважними і любити свій рідний край. Такий висновок ми зробили після відвідин 5 січня 2015 року кімнати-музею О. Підсухи в селі Ніжиловичі.
Ще біля воріт нас зустріла господиня Шевченко Зінаїда Андріївна, яка з перших хвилин зустрічі зуміла закохати всіх у себе. Вона повела нас до кімнати, де все нагадувало про майстра поетичного слова О.М. Підсуху. Тут і збірочки поезій з дарчим підписом автора (а їх близько сорока!), і фотографії зустрічей простих людей з поетом-земляком, і листи Олександра Миколайовича до рідних і знайомих. Все: від смерекових шишок, гілочок калини, яблук до вишитих рушників, портретів – пов’язане з долею митця. З трепетним хвилюванням Зінаїда Андріївна брала в руки чергову річ – і линули спогади про особисті зустрічі з поетом…
І сяяли очі вчительки-пенсіонерки, і сама вона ніби молодшала. Один за одним зринали в пам’яті поетичні рядки О. Підсухи, чаруючи присутніх своєю неперевершеністю і водночас простотою.
Поетичне слово Підсухи пролунало і з вуст учнів. Кулиба Аліна прочитала вірш «Життя – воно таке…», а Радченко Аня – вірш «Усе народжується й гине » із збірки «Світ у краплині».
Зустріч закінчилась колядкою «Добрий вечір тобі, пане господарю», яку виконували всі присутні уже як добрі знайомі.
Завдячуючи Зінаїді Андріївні, ми запам’ятаємо цю екскурсію надовго. | 